Память сердца на укр. яз
Знову стискає серце
Вічна туга, в забутії далі
Кличе знову, все ж пам'ять не стерти -
Йду крізь розпач, розлуки й печалі.
Десь за обрієм криються зорі,
До чола пригорнувшись горИ,
Ллються долу потоки прозорі.
Як знайти мені стежку туди?
Там лиш тільки простерти долоні -
Огорнешся любов'ю і ласка,
Наче знов в материнському лоні
Й починається дивняя казка -
На безкрайніх білих просторах
Мчаться коні золотогриві ,
Грають сурми, в небесних у хорах
Ллється музики світлеє диво,
Вмите сяючим зорепадом,
Серце, мов на початку творіння,
Чисте-чисте, і жити не важко,
Не торкнуться його вже ні розпач, ні тління.
Йду життям я за пам'яттю серця -
В книзі долі, я знаю, чекає сторінка,
Де я зможу напитись з золотого озерця,
Тож не знай, моє серце, спочинку!
В качестве иллюстрации - картина Николая Рериха "Шамбала сияющая".
Свидетельство о публикации №113090109814
Ирина Гончарова1 01.08.2015 16:48 Заявить о нарушении
Ще й обтяжений думкою ( на нещастя-а може щастить?)-
Скільки б ти не пройшов (а здається, пройшов стоїчно:))
Ти завжди на початку шляху, а в гору ген-ген ще йти!!!
А якщо серйозно, Ірино, то пам'ять серця - це інколи єдине, що гріє у цьому заледенілому світі.
Щиро вдячна Вам за відгук!
Лилия Кайзаркина 02.08.2015 09:14 Заявить о нарушении