Ю. Рыбчинский перевод

Перший сніг

Себе вважав він птахом,
Що спритно йде на злет.
Розбитись не боявся.
Сам був лише – поет.
Відкрив, сміючись, вікна
У темряву нічну.
Не відав те, що крила
Підрізали йому.
Хто дУмки інших знає?
То й відать не дано.
Гадав він, що літає
Та й вистрибнув в вікно.
Гадав він - той, хто любить
Безумно й навікИ,
В високім небі буде
Літать, як птах легкий.
Нажаль, він птахом нЕ був.
Розбитись мав на дні.
Та все ж тяжіння неба
Сильніше, ніж землі.
І, може, то від Бога
Йому був ангел дан,
Що врятував від болю
Та від пекельних ран.
Заручника кохання
Побачив з неба він
Й свої позичив крила,
Легкі, мов білий дим.
Та сам упав на землю,
На кригу змерзлих рік.
В той день  усім здалося,
Що перший випав  сніг...


оригинал :

ПЕРВЫЙ СНЕГ

Он думал, что он — птица,
А был — всего поэт.
Влюбиться и разбиться
Он не боялся, нет.
Смеясь, окно открыл он —
В мороз, в ночную тьму,
Не ведал он, что крылья
Подрезали ему.
Ему чужую тайну
Знать было не дано.
Он думал, что летает, —
И выпрыгнул в окно.
Он думал, если любит
Безумно и навек,
То, словно птица, будет
Лететь не вниз, а вверх.
Увы, он птицей не был.
Он мог разбиться — и...
Но притяженье неба
Сильнее, чем земли.
И, видимо, от Бога
Ему был ангел дан,
Он спас его от боли,
Он спас его от ран,
Увидев с небосвода
Заложника любви,
Он крылья ему отдал
Свои, свои, свои.
А сам упал на землю,
На лед замерзших рек...
В тот день считали все мы,
Что выпал первый снег.


картинка из Сети