Лiньки
і на землю звалилися ліньки!
Ні пташки, ні вітри
не бажають співати пісень.
Світ неначе оглух,
мамі вітро-пташиній ковінька!
У каштанів старих
почалася від тиші мігрень.
Сонце ніби й не спить,
а по небу повзе, мов сновида.
І промінням блідим
вже не пестить зів’ялу траву.
Хмарочос-бутерброд
маже хмара ледача повидлом.
Я цей вірш допишу
й сяду їсти ліниво кавун…
01.09.2013
Свидетельство о публикации №113090101142