Нав яне...

Коли буває сумно на душі,
Ніби самі лягають на папір вірші.
Здається, наче на багато зим і літ
Заснув, завмер та зупинився світ.
Дістану плейєр, на повтор пісні
І знову спогад виникає ніби в сні.
Пливуть моменти ті, коли усюди
Зі мною завжди були близькі люди.
І друзів сміх лунав  десь зовсім поряд.
Тепер дорослі стали ми…. Знов осінь. Холод.
Повторюється все, немов в калейдоскопі
І вмить зникає. День новий. Знов клопіт,
Усі кудись біжать, прямують поспішають,
Як зупинитись- і самі не знають.
Зливаємося ми у сіру масу,
Якби ж то винайти  машину часу!
На мить хоча б перенестись в часи,
Коли лунали скрізь дитячі голоси.
Коли не ставили для спілкування межі
Закриті профілі в великій соцмережі,
Де ми не мріяли про нетбук чи айфон,
 Навіть не був потрібен телефон.
Коли у вікна вже з самого рання
Кричали дружно: «А ти вийдеш, Таня?»
А потім, не залежно від погоди,
Ми прямували здобувать пригоди.
... Коли буває сумно на душі,
Ніби самі лягають на папір вірші.
Здається, наче подає хтось знак,
А може, справді ми живем якось не так?...
 
31,08,2013р.