Літа мої.
Ой де ж та долинка ?
І де ж та годинка?
І той кінь вороний?
Поскакав він у поле -
У поле широке
Забравши з собою кохання моє.
Ой де ж тії ніченьки
І білесенькі дні ?
Давно поскакали за синії гори
На буланім коні.
Піду за поля і долини
За пишні гаї,
І буду просити вернутись
Мої літа молоді.
Буду довго стояти
Десь там на кедровім мості,
І буду довго чекати
Літа мої в гості.
А коли вони повернуться
Закличу до великої хати,
Запрошу за столи їх дубові
І буду я їх шанувати.
Я вірю, вони повернуться
У теплі осінні дні,
І буду я їх зустрічати
На орловськім білім коні …
10.10.11
Л та мо
© Copyright: Надежда Рубан, 2013
Свидетельство о публикации №113083104173
Свидетельство о публикации №113083104173
Рецензии