Забрунатила осінь ліщину,
Конопатими стали стежки,
Шурхіт тишу збудив і полинув
Вслід за жовтнем – гайнув навпрямки.
Темні хмари навіяли мряку,
Крук-самітник зітхнув мимохіть,
По-старечому дуб тихо крякнув,
Чи то вітер шубовснув між віть?
Листопад вже готує порошу,
Гай статечно в чеканні завмер,
"Не морозь лиш душі, - тихо прошу, -
Ще не час за прозорий бар'єр.
Ще у мареннях я, мов дитина:
Все чекаю й чекаю чудес!
Мов щедротно дозріла калина –
Грію в холод сердЕнько чиєсь".
Душа i осiнь
© Copyright: Валентина Чайковская, 2013
Свидетельство о публикации №113083102257
Свидетельство о публикации №113083102257
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.