Не знаю, що має це значить,
Що я такий завжди сумний;
Стара-престарезна казка
З думок не виходить мені.
Холодний вітер і хмари,
І Рейн собі тихо біжить,
І скеля, неначе примара,
У сяйві вечірнім стоїть.
А там, нагорі – красуня,
Гарніша за всіх дівчат,
Блищить золота її сукня
І коси, як злото, блищать.
Гребінець золотий тримає
І пісня луною йде.
О, як дивовижно співає!
Чарівну мелодію ллє!
Із вітром та пісня долине
Рибалці в малому човні.
Не бачить тих скель людина,
Він чує лиш пісню вгорі.
Я знаю, що хвилі поглинуть
Рибалку – і човен із ним;
І зробила це все Лорелея
Чарівним співом своїм.
Г. Гейне
(переклала Змієвська Є. Р.)
Лорелея
© Copyright: Змиевская Елизавета, 2013
Свидетельство о публикации №113083101653
Свидетельство о публикации №113083101653
Рецензии