Вона іде, в руках тримає квіти,
і грається її волоссям вітер,
ні на чию не схожа і така
хода її неспішна і легка.
Підборів стук чіткий по тротуару
із кожним пульсу співпада ударом,
і обертаються на сто вісімдесят
всі чоловічі голови підряд.
І як у вир, пірнути кожен хоче
у віями напівприкриті очі,
та розбивається черговий комплімент
як хвиля об твердий валун ущент.
Звабливий погляд, стримані манери,
тонкі вуста і грація пантери,
а як сидить, то хай же йому грець,
на ній ота спідниця-олівець.
Легка її хода у всьому винна,
і їй услід лиш: «Леді, ви злочинна!
Навіщо серце викрали моє?!
У вас на зброю вашу дозвіл є?»
Вона
© Copyright: Марина Довбня, 2013
Свидетельство о публикации №113083101617
Свидетельство о публикации №113083101617
Рецензии
Гарний вірш!!!
Дякую!!!
Хай щастить!!!
З теплом душі,
Владимир Прохода 02.09.2013 00:00 • Заявить о нарушении
Дякую!!!
Хай щастить!!!
З теплом душі,
Владимир Прохода 02.09.2013 00:00 • Заявить о нарушении
Я дуже задоволена, що подобаються мої вірші! І Вам подяка!
Марина Довбня 02.09.2013 07:09 Заявить о нарушении
Марина Довбня 02.09.2013 07:09 Заявить о нарушении