***

навколо нас холодний і жорстокий світ
у сплесках протиборств гримасах злості
та радість не зникає в частоколі літ
приходить зрідка мов принцеса в гості
коли вивищує наше життя любов

тоді світлішою здається глуха ніч
ланці думок не сковують уяви
і в толоці розбіжностей і протиріч
хоч на хвилину чутно подих слави –
бажання визнання ніхто не поборов

але не в славі не в звитягах навіть річ
коли навкруг – відлуння порожнечі
і нахраписта наволоч вростає в ніч
простому люду всівши ся на плечі
коли ж то рабства ми позбудемось оков?

в спустошених думках – наживи слизький лід
а руки ласі чешуться в корості
вже не болить державність і до волі хід
і щоб цілими були власні кості
ми ладні перед ворогами впасти ниць

прости нас Господи і розум нам подай
щоб ми прості змогли пізнати речі
що без держави не створити правди рай
і не піднятись на вершини честі
вознось сурма за правду і свободу клич!