земля міняє капелюха
із чорного на кольоровий
натягує собі на вуха
і залітають в очі сови
волоссям пропливають щуки
згус ліс насуплено й барвисто
а по дашку гуляють круки
душа летить на їхню пристань
вона шукає порятунку
і соломинку зачепитись
а птахам крукається лунко
вони бозна чим нині ситі
хай ніс Говерлою зігнутий
його видовжують трембіти
веснянками розквітла рута
а сонце в підборіддя світить
щокою йдуть гірські потоки
до губ джерельних сон впадає
земля смакує щось високе
напевно журавлину зграю
а я невисохла росинка
тремчу від вітру попід носом
а піді мною павутинка
що зачекалася на осінь
гойдай мене до третіх півнів
колисонько забута смерті
ти між люльок не маєш рівних
таких чутливих і відвертих
земля скидала капелюха
перед росинкою що зникла
а павутинку вітер слухав
як та давно до втрати звикла
28 Серпня 2013
земля мiняje капелюха
© Copyright: Юрий Лазирко, 2013
Свидетельство о публикации №113082901523
Свидетельство о публикации №113082901523
Рецензии
Це настільки гарно, що схотілося побути невисохлою росинкою по-під носом))! І в павутинку - люлі!!! РОЗУМНИЧКУ!!!
Елена Каминская7 30.08.2013 13:29 • Заявить о нарушении
Елена Каминская7 30.08.2013 13:29 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.