Пробач мене, бо геть не сила,
Себе і мислі приструнить.
Я сам не свій, як моря хвиля,
Що рветься стрімко і ревить
Пробач її, то не свідома,
Вона на поклик не іде,
Раз в раз схопилася щосили,
За мить вже вітром рознесе.
Пробач її, то не навмисне,
От тільки бруду що дарма,
На березі все кисне й кисне
Його навіщо принесла?
Я не хотів, то так все сталось,
Я миті не цінив твої,
Пробач мені таку зухвалість,
Пробач. Пробач мені.
Пробач менi
© Copyright: Доминик Смех, 2013
Свидетельство о публикации №113082910639
Свидетельство о публикации №113082910639
Рецензии