Моя Украiно! Героi моi!

Моя Україно, чи вистоїш нині?
Чи зможеш Героїв Своїх захистить?
Бо в чому ж вони, Герої повинні?
Хіба лише в тому, що серце за тебе болить!

Народ Український, руський мій люде,
На Захід від тебе брати твої й сестри.
Майбутнє для тебе Світлим хай буде –
І буде НаРод Мій Прапор Свій високо нести!

Немає різниці хто католик, а хто православний,
Хто мусульманин, буддист, кришнаїт, а чи іудей.
Є Культ-Ра і Т-Ра-диції Наші древні і давні,
Що Поважають Світло в Душах людей.

Ми є оріанці-раска-рутенці, словом, всі руси:
І померанці, сілезці й моравці, чехи й словаки,
Етруски й поляки, боруси, українці та білоруси –
Усі, чиї ПраДіди шанувалися Солярного Знаку.

Що знають історики нині про Р-А-С-кА?
Лиш те, що РАСКА – це по новому РАСА.
Расени, Арії, СвятоРуси і к`Арії, будь ласка –
Це споріднені братні НаРоди Св`ятії Наші.

Жили наші Пращури в Оріані-Країні,
Її шанували й вона шанувалася їх.
Керував усім НаРод і всі були у виборі вільні –
Всі поважали кожного і кожен Поважав усіх.

І Вірили ми в Знання О-Ра-Яни Св`ятої,
Що в Небі Небеснім колисала братів Раджа-Ра.
Й на тому ми збудували Правди Своєї Устої,
До яких повернутися нам нині пора!

О-Ра-Яну Небесну Чумацьким Шляхом самі назвали,
О-Ра-Яну Земну нам охрестили на Київську Русь.
Чи витримати може Наша Пам`ять такої навали
Спотворень штучних і мимовільних? За це не ручусь!

Якщо не цікаво тобі, Хто Ти Є,
Хто Твої Пращури, звідки Твій Рід,
Чи зможеш ти нині вказати коріння своє?
Чи ти справді ще є, Український НаРід?!

На сорочках своїх вишивали Сузір`я
І Шляхи до Родин й побратимів своїх.
Обереги носили й шанували ПоВір`я,
Що Доля у нас Єдина На Всіх.

Були ми привітні й статечні і дуже гостинні
До своїх і чужих, і просто до зайд.
Мабуть ми й самі в тому повинні,
Що нині у нас цих зайд цілий прайд.

Були ми до волі чужих непокірні
І Силою нас було не здолати.
На хитрість лише були чужинцям нерівні,
То ж, Мудрості більше б малось нам мати.

Тепер із Руїни піднятися треба
І об`єднатися РАСкА в нових умовах.
І треба міцно ПоВірити В Себе,
Щоби Країна О-Ра засяяла Світлом новим.

Моя Україно, чи вистоїш нині,
Коли плюндрують Пам`ять Героїв твоїх?
Десятки століть ти билася і б’єшся донині
За Волю Свою руками Героїв Своїх.

Але і Герої вразливі, як простії люди,
Що стали раніше на Шлях, чим НаРод.
Вони св`ято поВірили, що Щастя буде!
Вони не шукають особисто собі нагород.

Вони захистять тебе знову, Український НаРоде,
Навіть тоді, коли вже несила… тупиться леміх,
Бо виріс бур`ян і бадилля в українськім городі,
І закриває Сонце, і знесилює тим їх усіх.

Український НаРоде, тобі не забракне Відваги
Звести нанівець Кривди гріх.
Кожен НаРод тільки тоді вартий Поваги,
Якщо захищає Героїв Своїх!