Як жити боляче, як жити не цікаво,
Душа покрилась порохом доріг.
Не бадьорить вже враннішняя кава,
Бредеш і думаєш - Ну де вже той поріг?
Брехня хоч очевидна, та не ранить,
І не болить ця лжа в твоїх очах.
Ніякі перспективи вже не манять,
Нудьга осіння в всіх моїх ночах.
Безсоння стиха заповзає в душу,
Хоча думки ніякі не болять.
Іду стежиною. Не хочу, але мушу.
Снаги немає нитку обірвать.
Гей, Мойри, чом же сіра ваша пряжа?
Чи ви яскраві фарби пропили?
Та туга одинока мало важить,
І асфоделі білі відцвіли...
О води Лети, спокій подаруйте!
Прошу я стиха ріку забуття.
Харон і Цербер добре попильнуйте,
Щоб не проникло в душу знов життя.
Душа вмирає - та не треба ліків,
Бо як сконає, то вже не болить.
І занесіть до ваших стародруків:
На цьому світі дуже нудно жить...
Нудьга
© Copyright: Оксана Анатольевна, 2013
Свидетельство о публикации №113082806262
Свидетельство о публикации №113082806262
Рецензии