О, Боже! Як мені приємно
Зустріти осінь золоту.
Я сподіваюсь, що взаємно.
Її зустріти молоду.
Як навкруги сьогодні мило,
Що навіть тиша задзвенить.
І шати одяглись красиво,
Давно чекала дивну мить.
Де горобина на осонні
Палає, сонячно горить.
Де листя, начебто в безодні
Зникає, поки що ж летить.
Вітри ще лагідні і ніжні,
Стрічають радісно мене.
Але забудуть дні колишні,
Їх ніжність скоро вже мине.
Птахи останні відлітають,
Нам на прощання - сум і крик.
Вони напевно добре знають,
Прощатись з ними кожен звик.
Сьогодні сонечко ще сяє,
І павутиння ще летить.
Ще літо бабине за гаєм,
Чекає теж на свою мить.
Ах, осінь! Ти в моєму серці,
Лишаєш спомини палкі.
Як чистая вода в джерельці
Даєш натхнення ти мені.
О, Боже! Як менi приeмно
© Copyright: Любовь Постникова, 2013
Свидетельство о публикации №113082805704
Свидетельство о публикации №113082805704
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.