СМС-прикосновения

Перевод с украинского стихотворения Елены Каминской7.

*

Стал в СМС-ке мир с судьбою равным.
Что расстояния? твою я слышу душу.
Слова простые вмиг врачуют раны,
и могут стены, горы с места рушить.

Вновь, ночью - строчка:"Я люблю безмерно!"
Не вижу буквы...лишь глаза мерцают.
Скрипач-сверчок игрою тешит сердце.
В ответ пишу: "Я жду тебя! Желаю!!!"

Сквозь ночи синеву - глаза синее.
Как колокольчик яркий, цвета лета.
И снова буквы: " Милая, успею!".
А я краснею, словно маки ,цветом.

Раскрыты шторы - тучи ходят сонно
и спрятали луны фонарь заметный.
Мобильник - свечкой (льется свет с ладоней),
для нас отныне вещью стал заветной.

И ты спешишь! Огонь еще не гаснет.
Покуда пальцы нежные искусно
не прикоснутся здесь ко мне, так сразу...
Пусть будет настоящим это чувство!

27.08.2013

Текст оригинала.

SMS дотик

Елена Каминская7

http://www.stihi.ru/2013/08/18/8055

 На еСеМеСці світ зійшовся в долю,
 Що  -  відстань?!  Я  ж  бо  чую душу,
 Слова в цю мить  і  рани  всі  знеболять,
 Ти ними  стіни,  гори  зрушиш!

 Крізь ніч  рядочком: "Я тебе кохаю!"
 Не бачу літер, тільки - очі!
 Скрипач-цвіркунчик ніжить серце, грає...
 Пишу: "І я! Чекаю! Хочу!"

 Синіє темінь - очі сині-сині!
 Дзвіночки  в  полі  (фарби  літа)...
 Знов кілька літер: "Їду, мила, лину!"
 А я, мов мак - стою розквітла!

 Розкрила  штори  -   хмари,  наче  сонні
 Сховали  десь  ліхтар магічний…
 Мобільник-свічка!  Світло  йде  з  долоні!
 Для  нас  він  став  не  просто річчю!

 І  ти  спішиш! Вогонь  не  згасне  доти,
 Допоки пальці  ніжні,  вправні,
 Хоч  злегка  тіла  не  торкнуться,  дотик
 Відчути  хочу,  дотик  -  справжній!