Знов вислизає сонний ґудзик…
Дня не розгорнуто сувої.
Світанок у сорочці куцій
Ще пахне ніччю і тобою.
Іду навшпиньках килимами,
І все поволі виникає:
Ось кухоль свіжого туману
До чорної, як кішка, кави;
Ось сонця золотавий колір,
А ось долонь козацький човен…
А ось і вірність, без якої
Жили удвох ми до учора…
Свiтанкове диво
© Copyright: Ирина Иммер, 2013
Свидетельство о публикации №113082701068
Свидетельство о публикации №113082701068
Рецензии