У твоiх, мелодiях схованих

Вільний переклад
А.Блок « К Музе».

У твоїх, мелодіях схованих,
Є фатальності зла новина,
Заповітів священних спомини ,
І над щастям наруга сумна.

І безмежності сила манлива,
Бо повторюю чутку гучну,
Що  ти ангелів з світу зводила,
 Та слуг Пекла, лишала без сну.

Ти смієшся над Вірою, плачем,
І тоді пурпурово горить,
 Німб, який над тобою лиш бачу,
 І сіріє небесна блакить.

Зла чи добра,примара мінлива,
Всі розумно говорять мені,
Що , для інших, ти – Муза та Диво,
А для мене – пекельні вогні.

Я не знаю навіщо під ранок,
В час коли, сил в душі не було,
Мов сновида, прийшов під твій ганок,
 І благав про кохання тепло.

Я хотів бути ворогом твоїм,
Тож  навіщо, даруєш мені,
Море щастя та острів спокою,
Та безмежно щасливі пісні.

Лиш  підступніше теплої ночі,
Й всіх піратів південних морів,
І циганського щастя коротші,
Втіхи тіла , солодкі твої.

Видно є щось магічно – фатальне,
В поругані обітниць святих,
 Й Насолодна безмежна, у тайні,
Що полином в коханні гірчить.

Текст оригіналу

Есть в напевах твоих сокровенных
Роковая о гибели весть.
Есть проклятье заветов священных,
Поругание счастия есть.

И такая влекущая сила,
Что готов я твердить за молвой,
Будто ангелов ты низводила,
Соблазняя своей красотой...

И когда ты смеешься над верой,
Над тобой загорается вдруг
Тот неяркий, пурпурово-серый
И когда-то мной виденный круг.

Зла, добра ли? - Ты вся - не отсюда.
Мудрено про тебя говорят:
Для иных ты - и Муза, и чудо.
Для меня ты - мученье и ад.

Я не знаю, зачем на рассвете,
В час, когда уже не было сил,
Не погиб я, но лик твой заметил
И твоих утешений просил?
Я хотел, чтоб мы были врагами,
Так за что ж подарила мне ты
Луг с цветами и твердь со звездами -
Всё проклятье своей красоты?

И коварнее северной ночи,
И хмельней золотого аи,
И любови цыганской короче
Были страшные ласки твои...

И была роковая отрада
В попираньи заветных святынь,
И безумная сердцу услада -
Эта горькая страсть, как полынь!