Мовна розмова

“Я не просто так до вас
Завітав у денний час.
Я виконую завдання
Інституту мови НАН –
Ставлю людям запитання
Про сучасний мовний стан.
Ви – з порядної родини.
Я вам дякую за те,
Що погодилися нині
На розмову тет-а-тет.
Розкажіте не загально,
А детально розкажіте,
Чи плекають українську
Мову ваші рідні, діти?
Та якій літературі
Надаєте перевагу?
Чи до рідної культури
В серці маєте повагу?”

“Я, канєшно, запитання
Ваші поняв – сам мудрьоний.
Я в ділах цих українських
Дуже знаний та учьоний.
У сім’є ми поголовно
Українським язиком
Всє владєєм дуже ровно.
Це все єсть у нас. Потом,
Це ж не може буть іначе!
Шоби житєль України
Русскім говоріл! Тєм пачє,
В цьому ми усі єдіни.
Я Росію прєзіраю
І, канєшно, понімаю,
Як нам важно рідну мову
Поважать у кождом словє.
Із пісатєлєй ізвєстних
І, канєшно, інтєрєсних –
Українку там, Шевчєнка,
І, канєшно, Симонєнка.
Ну, іщьо там всяких Фєтов…
А, то руський… Больше нєту”.

“А які у Симоненка,
В Українки і Шевченка
Любите ви твори? Ранні?
Чи вже зрілі? Чи останні?”

“Ну, у них там єсть, канєшно,
Много всякого. Я спєшно
Пару там якихось творів
Прочитав давно – у школі.
А культура – то для дурнів.
Устарєвшеє давно.
Я увєрєн – многолюдьє
Тут зі мною заодно.
Нашо мні ота культура?
На тєатєр я плювал.
Нашо живопісь, скульптура?
Нашо все це? Я гадал
І вопше не понімал.
Краще тьомним вєчєрочком
Русский посмотрю сєріал”.

“За розмову вам спасибі, -
Я потисну вашу руку.
Ваша думка вкрай відверта
Послугує для науки.
Будуть знати покоління, -
Діти, старці та онуки, -
Будуть мати розуміння,
Що важливе для науки.
Передбачить крах духовний –
Наше ось яке завдання.
Збудувать будинок мовний –
Наша ціль та поривання.
А освіченість культурна,
Шана українській мові, -
Виважена, не сумбурна, -
Гарна тема для розмови”.