коли я наодинці з собою мені хочеться плакати,
чи то від болю, чи то від твоєї брехні.
все-таки кожен із нас вірить у свого Бога,
і просить помилування кожен за свої гріхи.
неправда твоя ранить шкіру,
і, чорт забирай,
я ледве дихаю від твоїх слів.
всім так хочеться в світі миру,
але ніхто не робить перший крок
до поставленної мети.
ось і моя мета полягає в тому,
щоб між нами
хоч на хвилину
запанував мир
я розумію, що без дощу та грому
ми жити не будемо.
але ти назавжди мій духовний монастир.
25.08.13
назавжди. духовний монастир
© Copyright: Шарапова Дарья, 2013
Свидетельство о публикации №113082505561
Свидетельство о публикации №113082505561
Рецензии