Женщина

           ЖІНКА       

      Нехай ся жінка більше не приходить, -
      Я не люблю її: вона лукава, як видра...
      Ся жінка хижа наче рись.
                Леся Українка.

Тихомир'я нема:
"Жінка дров наламала" -
Кепсько, зле керувала...
Кажуть, хитра і крала,
В вбивстві участь ще й брала.
Може й дбала підступно
Класти "дрова" беспутно... -
Й заридала тюрма...

Збила ВкрАйну предико
В збитки, впадки великі -
У мільярдні! Скарай -
Сім малий літ, Фемідо,
Строк за дії на біди -
"По заслугах додай...".

Й тих скарай, хто не хоче
Визнать гріх, хто морочить
Край, неспокій несе,
Хто всліпу, хто лукаво
Каламутить державу,
Мур в'язничний трясе...

В охороннії зони
Вдерлись для беззаконня -
"Депутатська" безпуть,
Вартових на роботі
Ганять: "мордовороти...",
Прямо в душі плюють.

Їм начхать, що лікарня,
Зона, дріт, буцегарня,
Хворих біль, бинт, тампон...
В хІті Правду допкати -
Харцизяку звільняти -
Дулю тицьнуть в Закон.

Супокою нема... -
Всі засуджені люди
В труд-покорі усюди, -
"Тільки жінка одна
Крутить хитрість до дна",
В норовистості-люті
Нудить світ каламутить...
Та тяжіє вина!

А народ же страждає,
З горб-труда кошти крає
Ті мільярди платить,
Тож хай хитра, Фемідо, -
Лізла в розкіш... на біди -
Поплатиться й сидить...

Тихомир'я настане,
Бо ж як кару дістане
За злочинність сповна,
СподівАнка погасне
На усі викрутасні
Штуки - вилізуть боком.
І у Край прийде спокій,
Доброти тишина.