Расстаться...

Когда мне придётся расстаться
С тобой, то, меняя места,
Я там бы хотел оказаться,
Где ты, точно ангел, чиста,

Где всё беспечальней и строже,
И в медленном шелесте дней
Твой мир бесконечно моложе,
Добрее, спокойней, мудрей.

Там пчёлами солнце играет,
Как девочка, в листьях травы,
И платье едва прикрывает
Худые колени твои.

Там правду на ложь не сменяешь,
Не вычеркнешь годы в судьбе,
Там ты совершенно не знаешь
Ещё ничего о себе...

И надо ли... Эка досада, –
Когда в суматохе земной –
Есть ты, есть цветение сада,
Цветение жизни самой!

Там чистая синь небосвода.
Там столько надежды в груди...
Там нет ничего... Лишь свобода...
И целая жизнь впереди.



Благодарю Елену Матвиенко Кобзеву
за перевод стихотворения на украинский язык
http://www.stihi.ru/2013/10/25/5945

Володимир Сорочкін

* * * 

Якщо припаде розлучитись
З тобою, то з різних містин
Я там би хотів опинитись,
Де чиста, мов ангел, ще ти,

Де ти безпечальна, строгіша,
І в мірному шелесті літ
Твій світ спокійніший, мудріший,
І явно молодший твій світ.

Там бджолами сонечко грає,
Як дівчинка, в листі трави,
І платтячко ледь прикриває
Худенькі коліна твої.

Там правду ніяк не зміняєш
На кривду, і ти, навпаки,
Нічого про себе не знаєш,
Не викреслиш з долі роки…

Чи й треба воно... От досада –
Коли посеред сум'яття –
Є ти, і цвітіння є саду,
Цвітіння самого життя!

Там є чиста синь небозводу,
Там стільки надії в грудях...
Нічого нема... Лиш свобода...
І лиш починається шлях.

Переклад з російської Олени Матвієнко.