Вiдкрию я частиночку Душi!
Й вирує величезний ураган!
Відоме з невідомим таке Воно…
Потрапила у Kюбовний я Капкан!
Мов на Землю впав метеорит,
Й розворушив усе відоме і живе.
Немов і він потрапив у Мадрит,
Й Серце за собою Пісню зве!
Я бачила як ніччю падають зірки,
І гаснуть десь високо в ночі.
Любити, це як в спеку йти в піски,
Або шукати Cвітло нам у тьмі!
І що ж хотів сказати сам Поет,
Відкривши Вам частиночку душі.
Любов, високий це у небі Злет,
І зберегти Його вдається не усім!
Свидетельство о публикации №113082305191
У жінки, що з осінніми очима
Живе спекотний серпень у душі.
По жнивах ниви в жінки за плечима,
Попереду - осіннії дощі...
Але спекотний серпень душу гріє,
Стирає гірку складку на вустах.
Та часом серце зимно заніміє,
Проявить сивину в її косах...
Їй треба мало - крихточку уваги,
І відблиском кохання огорнуть,
Та жовтня золотого марна згага...
І все, що хоче, краще їй забуть.
Бо поряд сірий листопад чигає,
У мряці серпень мріє він втопить.
Жорстоко тінь надії віднімає
А в безнадії дуже важко жить...
Та всеж крізь осінь серпень тихо мріє,
У жінки серце щемко завмира:
Невже ж душа в зимі закостеніє?
Нема надій? Рамена гне жура..
Оксана Анатольевна 28.08.2013 15:59 Заявить о нарушении
Леся Танюк 28.08.2013 17:50 Заявить о нарушении
Леся Танюк 29.08.2013 01:47 Заявить о нарушении
Оксана Анатольевна 29.08.2013 08:21 Заявить о нарушении
Леся Танюк 30.08.2013 14:24 Заявить о нарушении