Дві зірки. Їх примарне світло
Із пустки блимає на нас,
А потім гасне непомітно,
І так щоранку, в той же час.
Не наближаються ніколи,
Хоч як закохані вони.
По що балачки, та розмови?
Дивись на них, не гомони…
Послухай краще їхню пісню,
Побач їх зоряний портрет,
А може разом їм затісно?
Вони ж зірки, не очерет.
До скону віку їм не разом,
Чумацький шлях їх розділив,
Лиш світло з'єднується часом,
В пінистих хвилях, у приплив.
Двi зiрки
© Copyright: Игорь Стожар, 2013
Свидетельство о публикации №113082304390
Свидетельство о публикации №113082304390
Рецензии