Серце кричить...

Чому згубились в лихоліттях долі?
Чому тепер нестерпно так болить?
Прошу...благаю серце я: доволі...
Не слухає воно мене - кричить...

Кричить воно:"Навіщо маю жити? -
Без нього в світі цім - нема життя"...
Його благаю душу не труїти -
В минуле небуває вороття...

Та зрозуміти цього - не бажає...
Кричить, мов навіжене, день при дні:
"Я хочу бути з ним...я - помираю!!!"
Та чим йому зарадити мені?

Вмовляння і поради - не сприймає...
Його я розумію - бо моє...
Воно болить нестерпно - бо кохає...
А що кохання краще в світі є?


Рецензии