Я жодного разу не кричала нікому "стій",
ні разу за руку не хапала, благаючи про допомогу,
сама робила усе як слід,
сама пробиваю в майбутнє дорогу.
Я ще життя на повну не прожила,
але багато чого у цьому світі я зрозуміла,
на людей покладатись дарма,
тільки рідні подадуть свою долоню.
Кожен будує стіни високі, у кожного свої турботи,
люди не вміють цінити те що послано їм Богом.
Хтось напивається в хлам, руйнуючи сім'ї власні,
а тримати за руку коханих, дзвонити батькам
не має ніхто вже бажання, резону і часу.
Ми забули про книги, театри, розмови,
натомість листаєм журнали і сидим за компом.
Дівчата і хлопці помінялись ролями,
сильна жінка не на диво стала популярна.
А люди живуть, ні на що не зважаючи,
хто діє, а хто просто сидить рученьки складаючи.
Я жодного разу не кричала...
© Copyright: Кетринс, 2013
Свидетельство о публикации №113082205572
Свидетельство о публикации №113082205572
Рецензии