Не покинь!
Велике, палке почуття.
Здається, що більше немає
Ні сяйва, ні сенсу життя!
Ті дні, ті недоспані ночі ...
Розбитого серця не жаль,
А жаль, що відкрилися очі,
І серце скувала печаль.
У відчай впадати не стану.
Життя – воно, мабуть, таке:
Завжди, чим солодша омана,
Тим більше прозріння гірке!
Та хочеться сонцю радіти –
Тепла його стане на всіх!
Ще друзів хороших зустріти.
Ділить з ними пісню та сміх,
І в злеті розправити крила,
Безмежну долаючи синь.
Поезіє, подруго мила,
Розрадь мене і не покинь!
2012
Свидетельство о публикации №113082202347
Люба Пентелюк 04.02.2014 18:48 Заявить о нарушении