Це все саме собою якось вийшло
Я знаю – вже не буде вороття.
Ти назавжди убив мене колишню,
Вдихнувши у нову мене життя.
Це був немов ковток серед пустелі,
Як джерело цілющої води.
Розвіяв вітер думи невеселі.
А усьому проста причина – ти.
Твій погляд, голос, посмішка таємна,
Вогонь, цілеспрямованість, життя…
Яке то щастя! Боляче приємно…
Моє спасіння, біль, душа моя.
І як би не хотілось відпускати
Тебе на волю, у чужі світи,
Все буде так, як врешті мало стати.
Щоб бути разом – просто відпусти…
Свидетельство о публикации №113082109871