Вiтер

                ВІТЕР

                Сильний вітер хита дуба,
                Щей сердито завива,
                А хлопчина жде дівчину,
                Ту дівчину, що співа.
                Та дівчина голос має,
                Мудрість має щей красу,
                Покохав козак навіки-
                Бідолашну сироту.
                Соловейко все щебече,
                Вітер стих, дівча співа,
                Ця дівчина-миловидна,
                Щире серце і душа.
                Та, нажаль, моя матуся,
                Ненавидить сироту,
                Яке ж їй до цього діло,
                Що кохаю дівку цю.
                -Мамо, мамо, моя люба,
                Не втручайсь в моє життя,
                Бо ця бідна сиротина
                Буде жіночка моя.
                Поберемося ми з нею,
                Діточок наживемо,
                А як прийде старість твоя,
                То тебе доглянемо.
                -Це ж кохання, рветься серце,
                Лине пісня до небес!
                Я ж щасливий моя нене,
                Тож радій лише за нас.
                То є воля, твоя мамо,
                Можеш нас благословить,
                То є право твоє, мамо,
                Можеш нас ненавидить.