путь...

В почутих поквапом мінорах залишилися клапитики душі...
І ти стаєш належним Світу...
Лише себе йому, лиши...
Чи ні...
Вікно...
Фіранки...
Вітер...
Звук...
Порив...
Він ЇЙ себе всього лишив...
Скрипка...
Віолончель...
Гітара...
Перебір...
І бій...
З сотворення небес належить ЇЙ...
ВІН...
Тисячоліття...
Миті...
Чи віки...
Жінки...
Богині...
Бранки...
І чоловіки...
Боги...
Царі...
Витязі...
Чи бідняки...
Все їхні душі пробують на смак...
Їм бути разом до кінця віків...
Все саме так...
Пішов...
Прийшов...
Пішла...
Прийшла...
В союзі їхнім перст небес...
Він з нею вкотре вже воскрес...
Вона без нього ніби й не вона...
Тож або з ним, або одна...
І він...
Із нею чи один...
Черпають мудрість одне з одного вони...
І йдуть...
У вдосконаленні й гармонії їхній спільний путь...
В почутих поквапом мінорах залишилися клапитики душі...
І ти стаєш належним Світу...
Лише себе йому, лиши...
Чи ні...