Серпень. Перевод Любови Шикторовой

У батька Літа - Серпень - син дорослий
Вдягнув сорочку синю, але босий.
Задумливий. Гортає тихо дні.
А ті - засмаглі, спритні й гомінкі -
Кудись промчали, наче на коні...

Набравшись сонця - золотиться поле,
Вже не шовкове, а стернею коле.
Сюрчать зелені коники в траві:
Жаліють, що не виросли - малі.

Голівки в розпачі схилили квіти:
Прощай, прощай, кохане літо -
Он місяць з неба руку подає
І Серпня за собою десь веде...

   Перевод Любови Шикторовой:


У Лета Август-сын довольно взрослый,
надел сорочку синюю, сам босый,
Задумчиво листает дни былые-
воспоминания о них живые.

Умчались дни, будто шальные кони.
И не послать ему вослед погони.

Набравшись солнца, золотится поле,
не шёлковое, а стернею колет.
Стрекочут коники зеленые в траве
Жалеют,что не выросли. К земле

цветов головки грустно наклонились:
лето любимое, прощай! Мне снилось,
Что месяц с неба руку подает
И за собой  сентябрь ведет.