Грона горобини

         ГРОНА ГОРОБИНИ

     Червоніють грона горобини         
     Я згадала юні ті літа.
     Моє серце так забилось вперше,
     Покохала хлопця - скрипаля.
     Я кохання перше не забуду,
     Пам'ятати буду все життя,
     Покохати вдруге важко знову,               
     Бо - це щире й світле відчуття.               
     Червоніють грона горобини,               
     Дозріває золота пора,               
     А в подвір'ї голосно щебече
     Наша рідна й мила дітвора.
     Діти є в родині - це чудово,
     Здорово живе ця дітвора.
     Щоб могла я повернуть дитинство
     Я б на мить щасливою була.
     Діти наші - милі, прехороші,
     Не спішіть дорослішать в душі!
     Важко дуже жити нам, дорослим,
     Бо несем тягар важкий в житті...
     Червоніють грона горобини,
     Дозріває золота пора,
     Та чомусь згадала я сьогдні
     Гарного й милого скрипаля.