Батьки мої, батьки, порожня наша хата.
Покинули Ви світ ще зовсім не старі,
Лишивши надбання на руки мого брата,
Самі пішли спочить до матінки землі.
Ну а життя пливе своїм одвічним ритмом.
Курличуть, як завжди, у небі журавлі.
Лише батьків нема, і серце рветься криком:
- Чому життєвий шлях короткий на землі?!
Життя бере своє, і жити треба далі.
Та все гнітить вина і завдає жалю,
Бо мало у житті я піклувавсь батьками,
Їм не віддав сповна тепло й любов свою.
Батьки
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113082008616
Свидетельство о публикации №113082008616
Рецензии