Згадка про маму

 

Згадав  матусю я рідненьку,
її немає  вже давно.
Котилося сонце низенько,
Промінням ніжило вікно.

Ой, мамо, матусю рідненька,
Без тебе сумую роки.
Дорога життя коротенька,
З дитинства йдемо по ній ми.

Тепло твоє нас зігрівало,
В негоду, люті морози.
Воно нам силу надавало,
Коли із дому ми пішли.

Свої шляхи усе долали,
Всього пізнати довелось.
Твої поради нам  допомагали,
В житті добитися чогось.

Думками линули до тебе,
Бо сумно так на чужині.
Ми розуміємо, що треба
Коритись долі на землі.

Легких доріг у нас немає,
Йдемо роками, біжимо.
Куди ведуть ніхто не знає,
Отак, матусю, й живемо.

В дітях, онуках моє щастя,
Я відчуваю їх тепло,
Оберігаю від ненастя,
Бажаю щоб їм повезло.

Нехай живуть в добрі і згоді,
Шанують всі свою рідню.
Повагу мають у народі
І бережуть свою сім’ю.

В сім’ї тепло вони відчують,
І відчуватимуть роки.
Зберегти його зуміють,
Щоб жилося залюбки.

Коли в сім’ї тепло і спокій,
Співають струни у душі.
Не бути їй вже одинокій.
Немає щастя в самоті.

Живіть, спілкуйтеся, радійте,
Що доля випала така.
Гнівити небеса не смійте
Вони нам творять чудеса.

Душа матусі там літає
На нас поглядує, мовчить.
Як стане сумно – завітає,
Щоб була радісною мить.

Тепло її я відчуваю,
Як у дитинстві побував.
До неї руки простягаю,
Цю мить давно не відчував.

Дитинство згадую з роками,
Моє улюблене село,
Зелені верби над ставками.
Цікаво нам тоді було.

Лісок дубовий з жолудями.
Шумить в криниці джерело,
Вода тече поміж ярами.
Петляє змійкою русло.

Гуляли, бігали, сміялись,
У тінь ховалися в жару.
На річку бігали, купались,
Все дивувало дітвору.

Дитинство швидко пролетіло
Прийшлося йти в другі краї.
І знову серце защеміло,
Коли згадав про це у сні.

Там слід залишився дитинства,
З роками згадую його.
Тепло і ласку материнську
У снах дарує знов село.

Волосся віхола покрила,
Років багато пронеслось.
В бузку стоїть твоя могила
Згадати все знов довелось.

Поспілкувалися ми, мамо,
Згадав про те як ми жили.
Ти нас покинула так рано
Це горе ледь пережили.

Так небеса тоді рішили
Забрати маму нашу в рай.
А може трішки поспішили?
Життю земному дати край.

Тебе, матусю, не забули
Про тебе згадку бережуть.
Стою в журбі біля могили
У голові думки снують.