Це можна забути.
Але неможливо зітерти,
Усе це вогнем відгоріло в моєму житті.
І все-таки… може… колиcь… а бодай перед смертю
Ще блискавка висвітить очі твої золоті.
Це можна забути.
Вже доля дверей не відчинить.
І часу бульдозер цю прірву в душі загребе.
Ну хто ж в тому винен, що в кожнім коханім мужчині
Я вічно буду по словечку шукати тебе?
Це можна забути.
Це треба забути, бо треба.
Зів'ялих конвалій уже не воскресне кришталь.
Щезаючи в пам'яті , тихо дивлюся на тебе.
Дивлюся на тебе.
Прощаюсь з тобою.
А жаль…
А ЖАЛЬ
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081909031
Свидетельство о публикации №113081909031
Рецензии