Ти ще не знаєш, як тоді вночі
Світився дощ на листі розімлілім,
Як пелюстки оббиті аличі
Метеликами мертвими біліли,
Як затихала та страшна гроза,
Як пахли з лугу верби опівнічні.
Як нетаємна котиться сльоза
По дощовому мокрому обличчі.
Як дивляться у спину з чорноти
Пусті зіниці вже осліплих вікон.
Ти ще не знаєш, як ото - іти,
І знати, що назад уже - навіки.
***
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081908980
Свидетельство о публикации №113081908980
Рецензии