Зрізую троянду на кущі…
І чомусь так боляче зненацька,
ніби гострим лезом по душі
провела рука якась хижацька.
Убиваю сонячну красу
у цілющий, життєдайний вечір.
Хоч красу коханій донесу,
на кущі лишу я кровотечу.
Прикре почування аж до сліз,
наче покалічив груди серпню,
що мені троянду цю приніс,
мов від Бога подарунок серцю.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Зрізую… а глибоко щемить.
Чи горілки випити, чи брому?
За кохання швидкоплинну мить
різонув неначе по живому.
Щемить...
© Copyright: Юрий Ош, 2013
Свидетельство о публикации №113081906918
Свидетельство о публикации №113081906918
Рецензии