Минуло лiто

Іще  не  осінь.  Серпень  на  порозі.
Іще  світанки  пахнуть  полинОво,
іще  шумлять  березово - кленОвим
зеленим  листом  крони  при  дорозі.
 
Іще  над  полуднем  стікає  з  неба  спека,
розпеченою  прозою  під  ноги
та  на  гнізді  над  стріхою  лелека
дрімає  в  спогадах  про  нелегкі  дороги.
 
Стікає  літо  на  змарніле  плесо
дзеркал  ставків  і  стелиться  туманом,
серпанками  на  вранішні  лимани,
на  човен,  на  вологі  сірі  весла.
 
Від  прохолоди  затишку  світанків
лещатами  журба  стискає  груди.
Стікає  серпень,  літа  вже  не  буде -
літА  минають.  Сумом  пахнуть  ранки.
 
Минуло  літо  перекотиполем,
байдужою гіркОтою полину.
Солодким щемом, відболілим болем
у вирій за лелеками полине...


Рецензии