Блукаешь звитому
Не мов останній галеон
Чекаешь світла
Але сьогодні його німа
Він там сидіть і журітся на піднебіння
Немов від через хвільку вже заплачить
І затопити землю своїми тяжкими спогадамі про це
Його кохаешь за те що вин такий як е
І не тому що подарунки він тобі багато даруватиме
Але тому що вин тобі трімае
І не дае тобі тревожітісь про це
Бувае часто блукаешь звитому
Не мов останній галеон
Але сьогодні ті едіна
яка сидіть його чекае
До ранішнього світла
Так що ось так......
***
© Copyright: Натали Смис, 2013
Свидетельство о публикации №113081506047
Свидетельство о публикации №113081506047
Рецензии