Правда життя

Безглуздо створювать те саме,
чекаючи нового результату,
І смішно нехтувати днями,
замкнувши тіло в свіжі грати.

Ми всі раби є з вами в часі.
керуємось не головою.Нам простіше-
заплющить очі і віддатись джазу.
не те,щоб заховатись.Просто там тихіше.


Ми в музиці шукаєм виправдання,
і хочемо поваги,розуміння.
Взамін отримуєм кохання,
Взаємне,ні?Це вже як по везінню.

Ти не втечеш-воно ж наздожене,
й до тебе в серце стукати не буде.
Людина-геній,але втямити одне-
не взмозі,бо це є непідвладно людям.

Чому ж одним усе,а інші вбогі?
Чому сліпою в матері з’явилась?
На все це-була Божа воля,
щоб ти чомусь в житті навчилась.

Це доля .Й ти не сперечайся з нею.
хоч світ не бачиш,та все ж відчуваєш.
Ну,а вони?Вони сліпі душею..
Давно ненавидять,а ти прощаєш.

І в цьому їхня вбогість і твої скарби,
бо ми лиш ляльки в руках долі.
Та треба залишатися людьми
й не оголяти душу й власну волю.

Життя-це мить,ми ж наче в шахи грали.
то біле,то якесь незрозуміле.
Ми в сотні те повертаєм,що украли
і розумієм це,коли вже зовсім зрілі.

Ми в пошуках знайти це «щось»,
і хочемо все більше мати.
Бо так чекаємо чогось,
«Всьому свій час»,-це варто пам’ятати.

Бажання-це можливість,відкриття.
Рятує часто не дарунок,а одне слівце
не речі варт любити,а-життя,
і ти все зможеш.Просто вір у це!