Коли до мене ти приходиш в сни,
То навіть тінь твоя зорею сяє...
Стійкою будь у бурях навісних,
Що двох сердець єднання розривають.
Коли ж я намагаюсь знов і знов
Життя цього відкинуть згубну тлінність,
Хай нагорода буде за любов -
Та непохитная твоя покірність.
Хай мчить же мене мрія золота
Туди, де рай чекань тріумф свій вершить,
Жіночність де, як Божа ніч, свята,
Ідучи на побачення уперше.
Бо на землі одне лиш мені треба:
Щоб берегло утіху мою небо...
44. Коли до мене ти приходиш в сни...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113081510164
Свидетельство о публикации №113081510164
Рецензии