О, Хмільнику, мій рідний Хмільнику,
Люблю тебе, хоча від тебе я далеко.
Твою красу я в серці збережу,
Немов би дім залишивший лелека.
Люблю я річку, що біжить невпинно,
Й твою фортецю старовинну.
Й Шевченка я ніколи не забуду,
Що бронзовий стоїть над Бугом.
І пам’ятник тим людям,
Що на війні були,
І що за тебе, моє місто,
Гарячу кров свою лили.
І дзвін – це дзвін Афганістану,
Відлунням б’є в моїй душі.
І матерів сердечні рани –
Померли діточки твої.
Мій рідний, добрий Хмільнику,
Даруй надію ти стрімку,
Тим людям, що її не мають,
Що у душі вже помирають,
Бо лиш твої цілющі води
Їх повертають до життя,
Лиш ти даєш їм віру в краще,
У те що є в них майбуття.
Люблю тебе мій Хмільнику,
Як пісню лісу гомінку,
До тебе лину серцем і душею,
До берегів над річкою моєю.
19.06.2003
Хмiльнику
© Copyright: Ирина Журенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081406311
Свидетельство о публикации №113081406311
Рецензии