Порядiнiй Альонi
Сиджу в кімнаті, де так тихо,
Що вітер чути за вікном.
Що з нами сталося за лихо?
Воно нас зовсім розвело.
Чому ми зараз не говорим?
Що з нами трапилось, скажіть?!
Чому ми плачемо щодня?
Усе змінила одна мить…
А як було у нас раніше,
Лунав веселий, дружній сміх,
Причини тиші я не знаю,
Але вина тут є усіх.
Так! Наша доля, як дорога,
То прямо йде, а то звертає,
Все почалося з рідного порога,
А де закінчиться не знаю.
Та все ж звело життя нас разом,
Я впевнена, що не дарма.
Не вберегли лиш ми нічого,
Тепер між нами лиш стіна.
Життя нас знов порозкидає.
Не знаю: чи зустріну знов,
Лише коли я вас згадаю,
То обливає серце кров.
15.06.2003
Таке життя
© Copyright: Ирина Журенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081405485
Свидетельство о публикации №113081405485
Рецензии