Мудpiсть чорного кольору

І болісний пошук релігії  -  дороговказу
Для броунівського руху
                нестерпних «вічних запитань»,
Релігії без суперечностей і ортодоксальних претензій,
Як можливостей діалогу з Безсмертям,
Де Бог стає співбесідником,
                а не суддею чи першим вчителем.
Вічна мудрість чорного кольору,
                поглинача всіх кольорів і емоцій,
Бо що таке мудрість, як не пантеон бажань,
Як не мистецтво примирення з втратами?
Вже й не серце,
                а  здичавілий цвинтар.
Збиваєш коліна
                об кривобокі надгріб'я надій і наївних марень,
Забуваймо чисельники всіх доданків.
Пам'ятаймо одні знаменники.
Чорний колір  -  знаменник життя і смерті,
                колір Вічного Розуму.
Вічний Розум  -  все, що за межами голосу Тіла.
Менше Тіла  -  ближче до Розуму.
Морок.
Тільки зрідка протинає пітьму метеор,
Наче невидима флейта
                в опівнічному
                перемерзлому
                підземному переході
Будить згадку
Про поцілунок в серце…