МАМА
Верби плакучі на тлі озерця.
Барви веселі, дзвінкі, яскраві.
Ходить художник. Збирає трави.
Тут недалеко його хатина.
Вишні доспілі горять над тином.
Песик рябий і пухнаста киця.
Батько старенький біля криниці.
Тільки нема на городі мами:
Мама тепер на портреті без рами.
Вічна робота: посеред ночі
Серце заплаче, серце покличе.
Дивишся, дивишся мамі в очі.
Пензликом гладиш її обличчя.
Свидетельство о публикации №113081309360