Володимиру Рибачуку.
Був чорний острів з тисячею свіч,
І в чорних хвилях - дуже чорне небо.
І там був ти. Із тисячі облич
Я все-одно дивитимусь на тебе.
Твоє лице у відблисках вогню.
Це вже й не острів - церква великодня.
Ти сам-один оголосив війну
У ніч оту усім людським законам.
Ти сам тоді був рівним всім богам.
Ти був землі і всесвіту володар.
І шепотіла хвиля берегам
Від щастя захлинаючись : «Вол-лодя…»
Палали ясно свічі золоті
І відбивались в небі опівнічнім.
Хіба не розкіш - хоч би раз в житті
Себе відчути звільненим і вічним?
Із ніжністю й коханням віч-на-віч,
У почуттях і вчинках безпомильним
На острові із тисячею свіч
І чорним небом в дуже чорних хвилях…
***
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081309341
Свидетельство о публикации №113081309341
Рецензии