А потім була дорога.
Довга.
Пуста.
Щаслива.
Тихенько по вікнах бризкала
Ненароджена злива.
І серця солодкий стукіт
В опівнічній пітьмі.
І дуже спокійні руки
На важкому кермі.
Колеса шурхочуть гумою.
Завтра прийде зима.
І вже про таке ти думаєш,
Де вже мене нема.
Відплакалось... Відлюбилося...
Відмарилось...
От і все.
І трохи щастя лишилося.
Якраз, поки це шосе.
І там, у житті далекому,
Через десятки літ
Повернеться, пригадається
І майже не відболить.
Повернеться, пригадається,
Засвітиться, мов свіча,
Печальне моє коханнячко,
Кохана моя печаль.
***
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113081309286
Свидетельство о публикации №113081309286
Рецензии