Ода сн гов ю

        Ода  Сніговію.

Понад  селом,  понад  селом,
Хурделиця  танцює,
І  сніг  з  сніжком,  і  сніг  з  сніжком,
Сріблясто  візерує.

І  під  ногами  сніг  рипить,
Виблискують  іскринки,
Із  неба  падають  у  низ,
Перламутрові  сніжинки.

І  в  цей  чарівний  хоровод,
У  танець  закликають,
Взялись  за  руки  сніг  й  мороз,
І  весело  гуляють.

Я  зачарована  стою ,
Цією  красотою,
Срібні  сніжиночки  ловлю,
Милуюся   зимою.

І  кличе  в  царство  Сніговій,
І  титул  обіцяє,
Іди  за  ним,  йому  повір
  І  вже  тебе  немає.

Красу  він  вашу  збереже,
Лиш  закує  в  кайдани,
В  одежу  царську  до  весни
Ви  будете  убрані.

У  шубу  вдягне  Сніговій,
Сріблясто - синю,  синю,
Парчі  вам  дасть  цілий  сувій,
Намист,  гірлянд  на  шию.

На  голову  одягне  вам,
Діамантову  корону,
Покличе  вас  в  дзеркальний  храм,
Звінчає  із  Горгонов.

Як  лиш  до  вас  зима  прийде,
Хурделиця  завіє,
Любіть  її ,  милуйтеся ,
Але  не  вірте  Сніговію.

Любіть  зиму  з  свого  тепла,
І  будьте  дуже  пильні,
Не  попадайтесь  у  капкан,
Не  закохуйтесь  так  сильно...