на свадьбе у зимы

   У  зими  на  весіллі.


Ковдрою  білою  стелиться,
За  полем,  за  лісом,  за  гаєм,
В  танці  кружляє  метелиця,
Сніг  в  кучугури  лягає.

В  шикарному  убранстві  дерева,
В  фату  убралося  гілля,
Нареченою  стала  береза,
Запрошує  всіх  на  весілля.

А  клен - то  її  наречений,
Ворони  убрались  у  фраки,
Вітер  виграє  у  цимбали,
Оркестром  керують  смереки.

Сріблом  виблискує  в  полі,
Зима -  тепер  їхня  мати,
Вінчальні  батьки , то  - тополі,
Будуть  клена  й  березу  вінчати.

На  весілля  і  сад  нарядився,
Тамадою  там  був  Сніговій,
На  вишню  ялівець  задивився,
Діброва -  зала  врочистих  подій.

Сніг  довго  кружлятиме  в  танці,
То  поринатиме  в  сни,
Клен  з  березою  сплелися  за  руки,
І  так  будуть  вдвох  до  весни.

Своїм  життям  живе  природа,
Так  мудро – казкова   і  баста,
У  кожної  пори  є  мода,
Зелена,  біла  і  срібляста.

А  ми  лиш  часточка  її,
Весна  і літо,  осінь,  зима,
І  навіть  в  стужі  сніговій,
Нам  душу  радує  вона.

автор: Н.П.Рубан.