Чекаю л та

     Чекаю  літа.
 

Липень  дарує  тепло  і    квіти,
з  роботи  додому  я  спішу,
Приїхали  у  гості  діти,
Гостями  цими  дорожу.

Життя - ніби  картина  фільма,
Куди  б  життя  всіх  не  носило,
Відкриті  двері  завжди  дому,
Для  щирих  друзів  мого  сина.

Така  приємна  нині  звістка,
Душа  зігрілася  теплом,
Мій  любий  син,  моя  невістка,
Приїхали  у  дім  з  добром.

Усюди  сміх,  шашлик,  вечеря,
Впав  літа  запах  на  дахи,
Розвіяли  усі  печалі,
Хрещені  сина,  дітлахи.

Все  завертілось , закрутилось,
В  заботах ,  хлопотах  домашніх,
І  вже  не  стало  тої  туги,
Що  ніс  мені  ще  день  вчорашній.

Душа  у  радощах  скупалась,
І  щастям  цим  була   зігріта,
Та  дорога  в  туман  уповилась,
Вже  настає  краєчок  літа.

Став  Серпень  дощами  рясніти,
Я  знов,  як  самотній  лелека,
Вже  їдуть  мої  любі  діти,
В  Іспанію  теплу,  далеку.

Крізь  сльози  дивлюсь  я  на  глобус,
І  випиту  чашу  до  дна,
Проводжаю  дітей  у  автобус,
І  знову  я  в  домі  одна.

Лиш  буду  вірші  рифмувати,
Про літо,  про  осінь  і  Грудень,
Вмирати  і  знов  воскресати,
Коли  прийде  зимня  студень.

І  так  в  житті  круговерті,
Всю  осінь  і  зиму  і  весну,
З  нетерпінням  я  буду  чекати,
На  пору  літню  чудесну.

Та  рік  промайне  не  замітно,
Хоч  буду  себе  я  жаліти,
Та  радість  прийде  й  прийде  літо
Знов  приїдуть  мої  любі  діти!,

автор; Н.П.Рубан.