Щось до мене в душу наче влізло
і шкребеться боляче в нутрі…
Вже давно надворі вечір пізній
і пора вечірньої зорі.
Вітерець торкнув, мов струни, віти,
і лунає соло чи дует…
До самого ранку буду скніти
наодинці, з ніччю тет-а-тет.
Під шалений дзвін нічної тиші
і тягучий гніт земних думок
чую, серце сторожко як дише,
у минуле проклада місток.
Слухаю, пливуть у небі хмари,
далечінь ховається вночі.
Спокоєм земля заснула марить,
день заплющив очі і мовчить.
Втомлено чекаю, поки сонце
дню розплющить очі голубі,
щось оте щоб зникло у віконці
і не поверталось, далебі.
ЩОСЬ...
© Copyright: Юрий Ош, 2013
Свидетельство о публикации №113081104745
Свидетельство о публикации №113081104745
Рецензии